Облік імпортних операцій

 

Лекція 4

 

Облік імпортних операцій                      

У лекції розглядаються наступні питання:

 

1.Поняття імпортних операцій

 

2.Види мита та митних платежів

 

3.Порядок митного оформлення вантажу

 

4.Оподаткування імпортних операцій

 

5.Документальне оформлення  імпортних операцій

 

6.Бухгалтерський облік імпортних операцій

 

Основні терміни:

Імпорт, митна вартість товару, Митний кодекс, Єдиний митний тариф України, мито, митний збір

1.Поняття імпортних операцій.

Відповідно до закону «Про зовнішньоекономічну діяльність в Україні»

імпорт – це купівля українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності товарів із ввезенням або без ввезення їх на територію України.

Основним документом, що регламентує діяльність підприємств при переміщенні вантажів через митний кордон України, є Митний кодекс країни.

Відповідно Митного кодексу, імпорт – це ввезення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на територію України товарів для вільного обігу.

Передумовою здійснення імпортних операцій є проведення переговорів з іноземними контрагентами та укладання імпортного контракту.

У зв’язку з тим, що в Україні формується політика захисту вітчизняного товаровиробника з метою зменшення частки імпортних операцій та збільшення експорту, в країні діє посилена система адміністративних та економічних методів регулювання імпорту. Зокрема, на митну територію України забороняється ввезення цілого ряду товарів. Залежно від виду операцій застосовуються різні способи обмеження імпорту: квотування та ліцензування, короткострокове обмеження імпорту (на строк не більше 180 днів), встановлення митних бар’єрів (завищені розміри мита), встановлення антидемпінгових розмірів мита та ін.

Правовою основою обліку імпортних операцій виступають норми бухгалтерського, митного, валютного та податкового права.

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

– подання митному органу документи, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів;

– сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення;

– дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Важливою умовою правильного оформлення імпортних операцій є визначення митної вартості. Митним кодексом передбачено 6 основних методів

Які застосовуються послідовно у випадку, якщо неможливо застосувати попередній. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Митна вартість – ціна товару передбачена угодою, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті, що зазначена в товаросупровідному документі (рахунку-фактурі), а також фактичні витрати, якщо їх не включено в ціну, але вони підлягають сплаті на момент перетину митного кордону. Витрати залежать від умов поставки згідно з Інкотермс. Під фактичними витратами розуміють:

–   витрати на страхування, навантаження, розвантаження, перевантаження та транспортування товару до пункту перетину митного кордону України;

–   комісійні, брокерські та  агентські витрати;

–   плату за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до цих товарів;

–   акцизний збір, ввізне мито, а також інші податки та збори (обов’язкові платежі), крім ПДВ,  що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) відповідно до законів України з питань оподаткування.

При цьому при розрахунку митної вартості дуже важливо враховувати момент перетину товаром митного кордону України. Він залежить від виду транспорту, на якому здійснюють поставку і регламентується інструкцією „Про порядок заповнення ВМД” від 09.07.97, в редакції від 29.08.2002 р. Так, при авіаперевезеннях, це  початок, або здійснення митного оформлення в першому аеропорту на території України, де вивантажують імпортний товар. При доставці автомобільним або залізничним транспортом  – це початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

Якщо заявлена митна вартість є явно невідповідною або якщо неможливо перевірити правильність її обчислення, тоді митні органи визначають її послідовно за іншими методами( на основі ціни на ідентичні товари або на основі ціни на подібні товари та ін.). ”.

Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, повинні ґрунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації (первинні документи, проведення цінової експертизи ДМСУ, дані Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків  торгово-промислової палати…).

Сума митної вартості не може бути менше мінімальної митної вартості, встановленої законодавчо.

 

     2.Види мита та митних платежів.

Розміри мита та митних зборів встановлюються відповідно до Закону України “Про Єдиний митний тариф” від 05.02.92 №2097  з щорічними змінами та доповненнями.

Єдиний митний тариф України – це систематизований згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Мито – податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України.

Мито є диференційованим податком.

До товарів, що походять з держав, які  входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони застосовуються  преференційні ставки ввізного мита.

Щодо товарів походженням з країн з якими в Україні укладено  спільні угоди (режим найбільшого сприяння) використовується пільгова ставка.

До решти товарів застосовуються повні(загальні) ставки ввізного мита.

За об’єктами стягнення мито буває ввізне і вивізне.

На окремі види товарів може встановлюватись сезонне мито(на строк не більше чотирьох місяців).

В Україні, за способом нарахування, застосовуються наступні види мита:

1. Адвалерне – встановлено у відсотках до митної вартості товарів.

2.Спеціальне (фіксоване)–  встановлено в грошовому розмірі на одиницю товарів ( в євро).

3. Комбіноване – поєднує обидва ці види митного обкладання.

В окремих випадках, з метою захисту економічних інтересів України, незалежно від інших видів мита можуть використовуватися особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне мито.

Митний тариф України налічує10 основних тарифних коридорів:

–          тарифні пільги – 0% ставок ввізного мита,

–          мінімальні ставки ввізного мита – 5%

–          оптимальні ставки ввізного мита – 10 – 15 %

–          високі ставки ввізного мита – 20 – 25 %,

–          максимальні ставки ввізного мита – 30 – 50 %

–          інші.

Середня арифметична ставка  ввізного мита Митного тарифу України становить 10.7 %, що характеризує помірний рівень захисту економіки від імпорту.

Митне оформлення та пропуск товарів може здійснюватись тільки після сплати мита. Мито справляється на митниці і перераховується до Держбюджету.

З метою компенсації державі витрат, пов’язаних із забезпеченням митного контролю за товарами й іншими предметами, Кабінет Міністрів Постановою від 27.01.97 р. № 65 „Про ставки митних зборів” встановив збір за перебування товарів і інших предметів під митним контролем.

Митний збір – це вид митних платежів, що  сплачується за митне оформлення товарів.

За оформлення вантажно-митної декларації:

– вартістю до 100 дол збір не стягують;

– вартістю 100-1000 дол  – 5 дол.;

– вартістю більше 1000 дол – 0,2% митної вартості товару.

Збори в установлених розмірах сплачуються також за надані послуги:

– за перебування товарів під митним контролем більше 15 днів;

– за митне супроводження товарів в зонах митного контролю;

– за відмову від замовлених послуг;

– за зберігання товарів на складах митниць;

– за реєстрацію товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності та ін.

За митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів та поза робочим часом плата справляється в установлених розмірах в доларах за ставками за 1 год. роботи митника під час оформлення однієї партії товару  або за 1 транспортний засіб (від 20 до 50 дол).

Розмір плати усіх платежів визначається в дол., а сплачується в національній валюті за курсом НБУ на дату сплати.

3.Порядок митного оформлення вантажу.

 

Товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному оформленню.

Митне оформлення –  виконання митним органом дій (процедур), які пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон і мають юридичне значення для подальшого їх використання.

Вантаж вважається пропущеним через митний кордон України лише за умови отримання дозволу митниці на використання цього вантажу на митній території України або за межами її території з метою, заявленою митному органу.

Час відведений на проведення митного оформлення, визначається кожною митницею окремо, з урахуванням характеру товару, обсягу товарної партії, а також того чи підлягає товар санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному та іншим видам державного контролю. Митне оформлення може бути завершено лише після проведення у  усіх видів контролю.

Митне оформлення товарів здійснюється поетапно. Для цього черговому потрібно подати усі необхідні документи:

– про повноваження імпортера – облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, довіреність та ін.;

–  на підставі яких здійснюється переміщення вантажу – транспортні, товаросупровідні, рахунки-фактур, банківська;

–  митна документація – вантажна митна декларація, сертифікат про походження товару, довідка про оплату мита, акцизів, зборів.

Перший етап і включає перевірку наявності цих документів та реєстрація вантажної митної декларації.

На другому етапі іде перевірка наявності в базі даних відомостей про суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності та правильності заповнення вантажної митної декларації та внесення її в базу даних.

На третьому етапі іде перевірка митної вартості товару, коду товару та походження його.

На четвертому етапі іде перевірка правильності нарахування митних платежів та сплата їх.

На останньому етапі йде перевірка вантажу і відповідність його даних, заявлених у вантажній митній декларації та супровідних документах.

Результатом кожного етапу перевірки є проставлення відповідних штампів у вантажній митній декларації.

Важливо правильно заповнити цей документ.

Вантажно – митна декларація (ВМД) – це заява, яка містить відомості про товари, інші предмети та транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України або про зміни митного режиму відносно цих товарів, а також інформацію, яка є необхідною для здійснення митного контролю, митного оформлення, ведення митної статистики, нарахування митних платежів.

Вона застосовується для предметів, фактурна вартість яких перевищує суму, яка еквівалентна 100 дол. США. Якщо вантажна митна декларація не заповнюється відмітки про митне оформлення вантажу проставляються на всіх супровідних документах. Процес оформлення ВМД, залежить від багатьох факторів і є достатньо складним та довгим.

На митниці процедуру оформлення зовнішньоекономічних вантажів проводять відповідно до “Положення про ВМД”, затверджене постановою КМУ від 09. 06. 97 р. № 574, та Типової технології митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів (далі – Типова технологія), затверджена наказом  ДМСУ від 30.12.98 р. №829.

Механізм і правила заповнення граф ВМД регламентовано Інструкцією про порядок заповнення ВМД, затвердженої наказом ДМСУ від 09.07.97 р. №307, а також порядком заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазинів безмитної торгівлі, затверджене наказом ДМСУ від 30.06.98 р. №380.

ВМД, типової форми МД-2, МД-3 (додаткові аркуші), заповнюється власником або розпорядником вантажу, в 5-ти зброшурованих різнокольорових екземплярах під копірку і містить в собі 54 пункти.

В п. 1 Необхідно відобразити характер і тип декларації (експорт –цифра 1, імпорт – цифра-2) і поряд: 0 – товар для продажу, 1- для власних потреб).

В п. 2 Вказують юридичні дані відправника. В п. 8 – дані отримувача. В п. 14 – представника (посередника)

Якщо в товаросупровідному документі показано декілька найменувань товарів, то в п. 31 – показано повну назву товару, відповідно до міжнародного класифікатора товарів,  того що стоїть першим. Дані про інші товари надані в додаткових листках, кожний додатковий листок містить в собі дані про три товари, і до однієї декларації може бути додано лише 33 додаткових листка.

Оскільки товари, що переміщуються в супровідному документі оцінюються в іноземній валюті, а декларація повинна містити в собі відомості лише в гривневому еквіваленті, в першій частині п. 22 „Валюта та загальна фактурна вартість” показано код іноземної валюти (001-$)… в другій частині – митна вартість товарів в гривнях, яка розрахована шляхом множення вартості товару із супровідного документу на курс НБУ по відношенню до цієї валюти на дату подання декларації (23).

В п.45 вказується митна вартість товару.

В п.44 в уніфікованій формі показується перелік документів, які подаються разом з ВМД на митницю, де: 1- номер ліцензії; 2- номер товаросупроводжувального документа;3,4- №, дата контракту; 5,6- Інші дозволи (№, дата, ким видано); 7- інші пояснення (дозвіл митного комітету, довідка податкової адміністрації).

Окремі види вантажів мають певні пільги під час оподаткування на митниці – ці пільги носять назву – преференцій, і показуються в п. 36 “Преференції” у вигляді дробу, де в чисельнику показують код пільги, а в знаменнику – код мита.

Якщо вантажі підпадають під режим квотування, то в п.39 показують дозволену до ввезення кількість.

В п.47 “Нарахування мита і митних зборів” показано інформацію про нарахування всіх митних платежів, кожному виду зборів надано певний код:

010 – митний збір; 020 – мито; 027 –  акцизний збір; 028 – ПДВ

Також в даній графі розкривається: основа нарахування, ставка, сума, спосіб платежу (01- безготівковий розрахунок через банк, 02 – внесок готівкою через касу митниці, 04 – надано відстрочку (розстрочку) платежу під гарантію банку), загальна сума.  В пункті 47В – подробиці розрахунків.

Під час розгляду питання митного оформлення вантажу особлива увага приділяється механізму обчислення митної вартості, нарахування мита,  митних зборів, ПДВ та акцизного збору. Вони сплачуються резидентами та нерезидентами, суб’єктами ЗЕД на момент митного оформлення. Сплачені платежі перераховуються через банківські заклади на відповідні рахунки митних органів, що здійснюють митне оформлення, згідно з Митним кодексом України, або вносяться готівкою до каси митного органу.

Митними нормативно-правовими актами визначені певні товари, які не можуть бути пропущені протягом певного періоду через митний кордон України, або на переміщення яких можуть вводитись обмеження. Обмеження застосовує Верховна Рада за поданням Кабінету Міністрів через введення режиму ліцензування та квотування, що полягає в обмеженні загальної кількості або загальної митної вартості товарів, дозволених для ввезення за відповідний період.

З метою здійснення імпортної операції з такими товарами СПД повинен придбати ліцензію. Імпортна ліцензія – це належним чином оформлене право (дозвіл) на імпорт протягом встановленого терміну певних товарів. Ліцензії видаються Управлінням нетарифного регулювання та контрактного обліку Міністерства економіки України. Для отримання ліцензії необхідно подати необхідні документи.

Ліцензування товарів здійснюється у формі:

– автоматичного ліцензування –  надання дозволу на здійснення імпорту товарів, щодо яких не встановлено квоти;

– неавтоматичного ліцензування –  надання дозволу на здійснення імпорту товарів, щодо яких протягом визначеного періоду  встановлено певні квоти.

ВМД вважається оформленою, якщо на всіх її аркушах стоїть особиста номерна печатка інспектора митниці, який здійснив митне оформлення.

 

     4.Оподаткування імпортних операцій

 

З імпортних товарів, що перетинають митний кордон України, розраховуються та сплачуються також акцизний збір та ПДВ, в момент їх митного оформлення.

Акцизний збір – це непрямий податок на високорентабельні монопольні товари, який включається в ціну цих товарів.

Порядок сплати акцизного збору регламентується Інструкцією “Про порядок справляння акцизного збору в разі ввезення товарів суб’єктами ЗЕД на митну територію України”, затверджена наказом ДМСУ від 21.01.2000, № 33

Платниками акцизного збору є:

1 СПД, включаючи нерезидентів, що проводять діяльність через постійні представництва розташовані на території України, які є виробниками підакцизних товарів.

2 СПД, громадяни, резиденти і нерезиденти, міжнародні організації, що ввозять на територію України підакцизні товари.

Акцизний збір сплачується платниками податку одночасно із сплатою мита та митних зборів. Моментом сплати акцизного збору є момент оформлення ВМД.

Перерахування відповідних сум коштів на спеціальний рахунок митного органу здійснюється в порядку, затвердженому Постановою КМУ від 23.01.97 №52 “Про порядок внесення обов’язкових платежів у разі імпорту окремих видів товарів.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати, акцизного збору на імпортні товари здійснюється митними органами.

Акцизний збір справляється у національній валюті.

Основою нарахування  при обчисленні його суми із застосуванням ставки акцизного збору в відсотках є:

–   митна вартість товарів придбаних за іноземну валюту;

– митна вартість готової продукції, при здійсненні давальницьких операцій;

Обчислюється за формулою:

Са =  (МВ + См) х А, де

 Са – сума акцизного збору; МВ – митна вартість; См – сума ввізного мита; А – ставка акцизного збору

Основою нарахування  при обчисленні його суми із застосуванням фіксованої ставки акцизного збору є їх вага, об’єм,  кількість або натуральний показник, визначений у фізичних одиницях виміру, встановлених відповідними законами України.

Сума акцизного збору, якщо ставку встановлено в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється за формулою:

Са = Н х А, де

Са – сума акцизного збору; Н – кількість товару у фізичних одиницях виміру встановлена згідно з законодавством; А – ставка акцизного збору.

ПДВ при здійсненні імпортних операцій нараховується і сплачується згідно  з Законом України  “Про ПДВ” № 168, від  , за ставкою 20%. Контроль за сплатою та перерахуванням ПДВ  здійснюють митні органи, згідно з наказом ДМСУ № 346 від 09.06.99 затверджено інструкцію “Про порядок контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, ввезених (пересланих) на митну територію України, та перерахуванням до бюджету, ПДВ”.

Платниками ПДВ є будь – які особи, які імпортують товари для їх використання або споживання на митній території України , незалежно від режиму оподаткування.

Сплата ПДВ відбувається в момент оформлення ВМД одночасно із сплатою мита і митних зборів. Зобов’язання, щодо сплати ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України виникають в день оформлення ВМД.

Не є об’єктами оподаткування операції з імпорту:

1 майно технічної або благодійної допомоги згідно з нормами міжнародних договорів.

2 лікарські засоби та вироби медичного призначення за переліком, затвердженим КМУ.

Якщо розмір допомоги загрожує конкурентноздатності аналогічних українських товарів, то можливе введення обмежень.

Сума “імпортного” ПДВ розраховується за формулою:

СПДВ= (МВ+См+Са)* 20%, де

МВ – митна вартість товару; См – сума ввізного мита;

Са – сума акцизного збору (за умови, що товар підакцизний).

Якщо імпортовані товари не обкладаються (звільнені від сплати) акцизним збором або ввізним митом, то з наведеної формули просто  необхідно виключити  зайві складові.

  5. Документальне оформлення імпортних операцій.

 

Підставою для бухгалтерських записів операцій із зовнішньоекономічної діяльності є належним чином оформлені первинні документи. їх можна поділити на такі групи:

• Ø технічна документація – технічні паспорти на машини та обладнання, формуляри й описи виробів; інструкції щодо встановлення, монтажу, експлуатації і ремонту;
• Ø товаросупровідна документація – сертифікат про якість товару, відвантажувальна специфікація, комплектувальна відомість;
• Ø транспортна, експедиторська, страхова документація -залізнична накладна, багажна квитанція, коносамент, страховий поліс або сертифікат, накладні автотранспорту, річкового і повітряного сполучення;
• Ø складська документація – приймальний акт порту України на експортний товар, генеральний акт розвантаження судна з імпортним вантажем у порту прибуття України, докова розписка про прийняття вантажу на зберігання іноземного порту.
• Ø розрахункова документація – рахунки-фактури, розрахункова специфікація, переказний вексель;
• Ø банківські документи – заявка на переказ валюти, інкасове доручення, доручення на відкриття акредитиву, чек;
• Ø митна документація – вантажна митна декларація; сертифікат про походження товару; довідки про сплату мита, акцизів, зборів, податку на додану вартість;

   6.  Бухгалтерський облік імпортних операцій.

 

Облік розрахунків по імпорту ведеться на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, в розрізі субрахунків:

631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”

632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”

За К-м цього рахунку відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товари, роботи, послуги, за Д-м – її погашення.

Облік на рахунку 632 „Розрахунки з іноземними постачальниками” ведеться паралельно в національній та іноземній валюті. Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунка) на сплату.

Згідно з П(С)БО 21 в бухгалтерському обліку імпортних операцій відбулися значні зміни, це пов’язано в першу чергу з визнанням монетарності та немонетарності операцій.

Розрахунок за імпортовані товари може здійснюватися двома шляхами:

1.Перерахування авансу продавцю (перша подія), отримання товару (друга подія). За умовами контракту аванс може перераховуватись в розмірі 50%, тоді решта суми буде сплачено після отримання товару.

2.Отримання товару (перша подія), перерахування коштів продавцю (друга подія).

Якщо першою подією було перерахування авансу, в грошовій формі, то такий актив визнається немонетарним, і в подальшому його вартість не перераховується на дату балансу чи на дату поставки товарів.

Це пов’язано з тим, що грошові кошти з монетарної статті активу балансу перейшли в немонетарну і в момент погашення заборгованості, тобто під час отримання товару, його вартість не перераховується і відображується в обліку за вартістю перерахованого раніше авансу. Підтверджуючим документом при цьому являється платіжне доручення на перерахування авансу. Якщо така заборгованість не погашається на кінець звітного періоду, то перерахунок її на дату балансу не відбувається  згідно з п.7 ПСБО 21.

Якщо заборгованість за товари не погашена і залишок відображається за кредитом рах.  632, то ця заборгованість є монетарною і підлягає перерахуванню на кінець звітного періоду.

За умови зростання курсу іноземної валюти така курсова різниця відображується на рахунку 945 „Втрати від операційної курсової різниці”, а за умови зменшення курсу іноземної валюти, в якій обліковується заборгованість – на рахунку 714 „Дохід від операційної курсової різниці”  з подальшим відображенням у складі фінансових результатів на рахунку 791 „Результат основної діяльності”.

Ситуація 1. Перша подія  – оприбуткування товару, друга подія  – оплата постачальнику.

Підприємством імпортовано товар на суму 4580 дол. .Курс на дату ввезення 7.7 грн. за долар, на момент оплати –  7.8 грн. за долар. Мито 30%, митні збори 0,2%, ПДВ -20%. Відобразити ситуацію в обліку.

Проведемо розрахунок: Контрактна вартість 4580 дол. Х 7,7 = 35266 грн.

Мито 35266 х 30% = 10579,80 грн. Митні збори 35266 х 0,2% = 70,53 грн.

ПДВ (35266+10579,80) х 20% = 45845,80 х 20% = 9169,16 грн.

Таблиця 2.5.1

Відображення на рахунках імпортних операцій

№	Зміст операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дт	Кт
1	Перераховано суму мита	377	311	10579,80
2	Перераховано суму митних зборів	377	311	70,53
3	Перераховано ПДВ	377	311	9169,16
4	Включено суму імпортного ПДВ до податкового кредиту	641	377	9169,16
5	Оприбутковано отриманий товар	281	632	35266
6	Відображено у вартості товару суму мита	281	377	10579,80
7	Віднесено на вартість товару суму митних зборів	281	377	70,53
8	Перераховано кошти в оплату товару	632	312	4580 х 7,8 = 35724
9	Відображено курсову різницю	945	632	35266 – 35724 = 458
10	Списано курсову різницю на фінансовий результат	791	945	458

         Ситуація  2.  Перша подія – аванс іноземному постачальнику, друга подія  – оплата. Підприємство на умовах передоплати імпортує товар, вартість товару згідно з контрактом – 3500. Курс на день оплати авансу – 7,7 на день отримання товару 7,8, мито 30%, митні збори 0,2%, ПДВ -20%.Відобразити ситуацію в обліку.

Проведемо розрахунок:

Сума мита  (3500 х 7,8)х 30% = 27300 х 30% = 8190 грн.

Митні збори (3500 х 7,8)х 0,2% = 54,60 грн.

ПДВ ((3500 х 7,8) + 8190) х 20% = (27300 + 8190) х 20% = 7098 грн.

 

Таблиця 2.5.2

Відображення на рахунках імпортних операцій

 

№	Зміст операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дт	Кт
1	Перераховано аванс іноземному постачальнику	371	312	3500 х 7,7 = 26950
2	Перераховано суму мита	377	311	8190
3	Перераховано суму митних зборів	377	311	54,60
4	Перераховано суму ПДВ	377	311	7098
5	Включено суму імпортного ПДВ до податкового кредиту	641	377	7098
6	Оприбутковано отриманий товар	28	632	26950
7	Відображено зарахування авансу	632	371	26950
8	Віднесено на вартість товару суму мита та митних зборів	28	377	8190 + 54,60 = 8244,60

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

1. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України № 959 від 16.04.91

2. Про податок на додану вартість: Закон України № 168 від 03.04.97

3. Постанова КМУ від 12.10.2000 №1537 “Порядок визначення митної вартості товарів та предметів у разі переміщення їх через митний кордон України”.

4. “Положення про ВМД”, затверджене постановою КМУ від 09. 06. 97 р. № 574, та Типової технології митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів (далі – Типова технологія), затверджена наказом  ДМСУ від 30.12.98 р. №829.

5. П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»

6. Ф.Ф. Бутинець Ф.Ф. і ін. „Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності.” – Житомир: ПП «Рута»2006 р. ст. 193 – 221.

7. Навчально-методичний посібник „Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності.” 2004р.ст. 43-58.